Иисуса выгнали из храма
Со словами: "любим мы Тебя".
Вот она, немыслимая драма,
Горе взбунтовавшихся землян.
В том еще беда, что мы отара
И в Лаодикии родились.
Голос вожака - и хором – стадо:
Бедную овечку «пристрелить»!
Ты не пел для нас приятных песен,
Лестных слов при том не говорил.
Почему же мир церковный тесен
Между тем цветущихся долин?
Иисуса выгнали из храма.
Вот-церковный свод* Собой попрал.
Так к тому же думать** начал рано,
И людской устав не соблюдал.
Иисус теперь стучится в двери,
Спящий город надо покидать.
Масла нет в лампадках-мы слепые.
В темном месте правды не сыскать.
А в отаре тихо все, спокойно.
Овцы кашу манную едят.
Ежели овца во тьме заблеет,
То ее за дверь благословят.
Эх, отара. Пастуха прогнали,
Твердой пищи и свободы не дадут.
Были б стражи, то они б сказали,
Что волкИ их стадо стерегут.
Комментарий автора: * - свод церковных правил
**- вообще начал думать, (в церкви)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
